Люди завжди були винахідливими у спробах класифікувати інших. А початок 20 століття ознаменувався бумом психодіагностичних тестів — у різному сенсі марних, тож деякі не дожили до наших днів. Усі вони зібрані в монографії “Psychobook”, еклектичному збірнику тестів із початку XX століття до наших днів, забезпеченому, крім самих анкет, кумедними ілюстраціями, вінтажними фотографіями та кадрами з фільмів, де зображено архетиповий процес психоаналізу.

Психологічні тести міцно пов'язані з поняттям влади: нібито існує нормальний діапазон людських емоцій та типів поведінки, а все, що за межами цього діапазону девіантно. Протягом останнього сторіччя дані тестів регулярно використовували з метою дискримінації інших людських істот, однак концепція розладу особистості регулярно застаріває.

Обмежуючи людей у ​​правах, тести одночасно давали надію на справедливіше суспільство, покликане подолати класові і соціальні забобони. 1920-ті були найоптимістичнішим періодом в історії тестування. Багато хто вірив, наприклад: якщо вдасться виміряти інтелект, а не освіту людини, то на позиції влади замість дурних і багатих можна пересунути розумних, але бідних. Незважаючи на крах утопії, тести знову стали популярними під час війни, цього разу щоб найкраще розподілити ролі серед солдатів, моряків і службовців авіації. На жаль, аморальною стороною психодіагностики стала євгеніка - вчення про селекцію в рамках людського генофонду. Однак після низки скандалів, що вразили психотестування і психологію як таку, до середини 1980-х тести стали повсякденним явищем, без якого складно уявити вступ до школи або робочого інтерв'ю. Не обходиться і без псевдотестів, у рамках яких хитрі маркетологи пропонують нам з'ясувати, на яку тварину ми схожі і за кого збираємося голосувати. Кожен із дурних тестів має прабатька, і всі вони зібрані в книзі “Psychobook”. Наприклад, згідно з кольоровим тестом 1947 року, симпатія до фіолетового кольору вважалася символом емоційної незрілості та схильності жити у мріях. Цю книгу можна вважати також історією того, що вважалося нормальним, і збіркою активностей для шаленої вечірки, і арт-книгою, адже деякі психологічні тести можна вважати витворами мистецтва, а деякі витвори мистецтва — тестами, як у випадку з тестами Роршаха (і відомими алюзіями Енді Воргола). Це чудова настільна книга для допитливого друга, який читає англійською, і прикраса кабінету будь-якого психотерапевта.

Видавництво Redstone Press, 2016, тверда обкладинка, 192 сторінки